in

ПОСТАНОВА Про стягнення

від 13 квітня 2016 року

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “УТК КРОСТ” на постанову та на рішення Одеського апеляційного господарського суду від 18.02.2016 року господарського суду Одеської області від 23.12.2015 року у справі господарського суду Одеської областіза позовом товариства з обмеженою відповідальністю “УТК КРОСТ” до приватного підприємства “Компанія “Блейд Груп” про стягнення 125 243, 53 грн.,за участю представників сторін:

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю “УТК КРОСТ” (надалі – ТОВ “УТК КРОСТ”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до приватного підприємства “Компанія “Блейд Груп” (надалі – ПП “Компанія “Блейд Груп”) про стягнення 125 243,53 грн. заборгованості, з яких: 104850, 00 грн. – оплата за поставлений товар, 17974,12 грн. – пеня, 2419,41 грн. – 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовано неналежним виконання відповідачем прийнятих на себе зобов’язань в частині повних та своєчасних розрахунків за поставлений – згідно видаткової накладної № РН0000476 від 31.12.2014р. – товар.

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.12.2015 року (суддя Мостепаненко Ю.І.) у задоволені позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.02.2016 року (колегія суддів у складі: Разюк Г.П. – головуючого, суддів: Петров М.С., Колоколов С.І.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ТОВ “УТК КРОСТ” подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.02.2016 року та рішення господарського суду Одеської області від 23.12.2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 1, 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 “Про судове рішення” рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з’ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з’ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Вказаним вимогам судові рішення у даній справі не відповідають з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій предметом позову у даній справі є матеріально-правові вимоги до відповідача про стягнення заборгованості за поставлений за видатковою накладною №РН-0000476 від 31.12.2014 року товар, пені та 3 %річних.

Підставою позову є неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов”язань, які виникли з видаткової накладної №РН-0000476 від 31.12.2014 щодо оплати вартості отриманого за цією накладною товару.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з відсутності у позивача права на стягнення з відповідача заявлених позовних вимог за договором поставки №14121601 від 16.12.2014 року, оскільки таке право, в тому числі і за видатковою накладною №РН-0000476 від 31.12.2014 року позивачем було відступлено ТОВ “ВЕРТЕКСПРОМ” за договором відступлення права вимоги №0502-1/2015 від 05.02.2015 року.

Проте такі висновки попередніх інстанцій колегія суддів вважає передчасними та такими, що ґрунтується без дослідження всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Зокрема, судами попередніх інстанцій не було враховано наступного.

За змістом статті 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

З огляду на зазначені законодавчі приписи, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на підставу заявленого позивачем позову.

Також судами попередніх інстанцій не було надано належну юридичну оцінку поданого відповідачем до суду договору про відступлення права вимоги №05021/2015 від 05.02.2015 року, за змістом якого ТОВ “ВЕРТЕКСПРОМ” (новий кредитор) стає кредитором боржника (ПП “Компаня “Блейд Груп”) за договором поставки №14121601 від 16.12.2014 року на суму 1044993,48 грн. До нового кредитора переходить право вимагати (замість первісного кредитора – ТОВ “УТК КРОСТ”) від боржника належного виконання зобов”язань боржника викладених в угоді. У момент підписання договору первісний кредитор зобов”язується передати новому кредитору документи, що засвідчують права, що передаються за договором.

Отже, суди попередніх інстанцій, без залучення ТОВ “ВЕРТЕКСПРОМ” до участі у справі та дослідження обсягу переданих йому за договором цесії прав на підставі належних та допустимих доказів, які підтверджують такі обставини, дійшли до передчасного висновку, що за цим договором було відступлено, в тому числі і право вимоги позивача за видатковою накладною №РН-0000476 від 31.12.2014, яка позивачем визначена, як самостійна підстава виникнення зобов”язань між сторонами спору.

Судами також не враховано та належним чином не відхилено доводи позивача, що договір про відступлення права вимоги №0502-1/2015 від 05.02.2015 року, на який посилається відповідач в своїх запереченнях на позов, позивачем не підписувався, підпис та печатка ТОВ “УТК КРОСТ”, які містяться в цьому договорі є підробленими, про укладення договору цесії дізнався під час розгляду даної справи.

Отже, суди попередніх інстанцій в порушення ст. 43 ГПК України не надали належну оцінку зазначеним доводам позивача, не перевірили їх належним чином на предмет їх достовірності, у зв”язку з чим дійшли до передчасного висновку, що у позивача відсутнє право вимагати від відповідача належного виконання грошового зобов”язання щодо оплати вартості отриманого за видатковою накладною товар.

Врахування та дослідження вказаних вище обставин має істотне значення для правильного вирішення даного спору.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Правова оцінка обставин у справі є виключна прерогатива судів першої та апеляційної інстанцій.

З огляду на викладене та враховуючи повноваження суду касаційної інстанції, судова колегія вважає, що постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними, обґрунтованими, прийнятими у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а тому, вони підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді, суду слід з’ясувати наведені в цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм і доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне, обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “УТК КРОСТ” задовольнити. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.02.2016 року та рішення господарського суду Одеської області від 23.12.2015 року у справі скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Рейтинг публікації

Written by admin

Коментарі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Loading…

0

Рішення Про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та витрат від інфляції

ПОСТАНОВА Про припинення права постійного користування земельною ділянкою