Тарифний хід Кабміну, або Економія не від бід бідності, а від практичності українців

Літо добігає кінця! І як завжди в цій порі постають питання, як зустрічатимемо осінь та зиму, чи буде тепло в наших домівках, школах, лікарнях. Іншими словами, якими будуть ціни на енергоносії та чи можливо отримати субсидії.

Для бідного населення це можливість якось протриматися в цей період. В той же час нам кажуть, що зниження ціни на газ для населення та низькі тарифи — це крок до подальшої бідності в Україні. Хоча здається, що стабільна й невисока ціна на газ та на енергоносії для пересічних українців — благо. В Офісі Президента, а, може, й сам гарант,  розкажуть нам, як вони важко працювали, аби допомогти простим людям. Хоча якщо копнути глибше, то картина вимальовується не дуже весела.

Як відомо, Україна в угодах з МВФ та з ЄС взяла на себе зобов‘язання привести ціни на блакитне паливо та енергоносії для населення до ринкових. І якщо світова ціна на газ висока, держава допомагає незаможним українцям через механізми субсидій. Для цього  вартість комунальних платежів для бідних родин не повинна перевищувати 10—15% від їхнього доходу. Зрозуміло, що зниженням ціни на газ та тарифи на енергоносії для побутових споживачів нижче ринкового рівня Україна порушує свої зобов’язання, як і те, що партнерам це явно не сподобається, і про наступний транш від МВФ, зокрема, треба забувати. Тобто наша країна не зможе отримати дешеве фінансування ні від МВФ, ні від інших західних партнерів, зокрема від ЄС та Світового банку.

Про процес призначення й перепризначення субсидій — то окрема й важка розмова. В останні роки більш як 8 млн домогосподарств мали субсидії. На сьогодні їх мають лише 2,3 млн сімей. Де логіка зменшення кількості субсидіантів? Мабуть, вона в тому, що дефіциту бюджету ніхто не відміняв. Компенсувати різницю між високою ринковою й низькою продажною ціною для населення доведеться не тільки для бідних через субсидії, а для всіх українців. Та ще й олігархи і шановне чиновництво  зароблятимуть на «дешевому газі та тарифах», заганяючи державні компанії в збитки. Вони це робити вміють і при цьому забезпечують собі добрі статки. А державі потрібно буде брати чергові кредити на ринкових умовах та під високі відсотки. А хто зможе сплатити такі державні видатки? Лише пересічні українці своїми податками й національна економіка з її, на жаль, повільним зростанням. Тому констатуємо, що це призведе до менших пенсій, зарплат, менших доходів простих людей. Такий існує парадокс: дешевші енергоносії — бідніші українці.

Сьогодні вже відомо, що тариф на електроенергію для родин, які споживають менше 250 кіловат на місяць, буде знижено до 1,44 грн за кВтгод. Про це заявив днями Прем’єр-міністр Денис Шмигаль. Тобто уряд за економію споживання електроенергії, чого взимку досягти практично неможливо.  А оскільки той же уряд ускладнив процес субсидіювання, власне скасовується збільшення на 50% нормативу на житлово-комунальні послуги, встановлені навесні 2020 року, ця норма поширюватиметься тільки, якщо в регіоні буде червона зона епідеміологічної ситуації. У минулому опалювальному сезоні цією послугою користувалися 3 млн осіб. За нинішніми нормами, як підрахували фахівці, не менше 200 тисяч сімей будуть позбавлені субсидій. Ще до початку нової сесії ВРУ депутати вже рапортують про вимагання від уряду пояснень, чому так відбувається, чим він керувався, встановлюючи подібні обмеження щодо субсидій? Може, в громадян зросли доходи? Ні. Причина одна й та ж: бюджет слабо наповнюється, а покривати видатки немає чим. Таке собі замкнене коло. І виходить як у відомій пісні Володимира Висоцького: «сон мне жолтые огни … рай для нищих и шутов… все не так ребята».  А як має бути, це знає наш практичний досвід — економія повинна працювати на користь, а не на подальші безмежні витрати. Економіка споживань енергоносіїв простого українця не повинна бути схожою на шкуру зебри – біле — чорне. Стабільна економія краще, ніж стабільна бідність. В цьому і є основа практичної ментальності, що утримує нас усіх разом на плаву.

Віктор КОВАЛЬСЬКИЙ