З’їзд, який не відбувся, або Кому було вигідно зірвати процес оновлення ВРП?

Кілька днів тому, напередодні Дня працівників судів України, в Офісі Президента відбулася церемонія складання присяги новопризначеними суддями. Під час цих урочистостей Володимир Зеленський вчергове наголосив на тому, що в подальшому перед новопризначеними суддями постануть важливі й непрості державницькі завдання та виклики. І найперше – відновити довіру суспільства до судів. «Дуже хочеться, щоб це була висока довіра до судової системи нашої держави», – сказав глава держави, додавши, що це важка праця, адже фактично необхідно здобути цю довіру заново. «Для цього наразі в Україні й триває судова реформа, відбувається складна трансформація, необхідна для відновлення довіри до судової гілки влади».

На це важливе питання відновлення довіри до судової системи ми вирішили подивитися крізь призму з’їзду юристів-викладачів українських вузів, який мав обрати нових членів до Вищої ради правосуддя (далі — ВРП), який планувався в юридичній столиці країни – Харкові і який було фактично зірвано. Про значну роль ВРП у питаннях, на яких акцентував увагу Президент України, ЮВУ неодноразово вказував у своїх публікаціях. Цього разу до нас звернулися одразу декілька учасників зїзду (делегатів), відверто ображених тим, як органи забезпечення діяльності  судової влади успішно провалили даний важливий захід. При підготовці цієї колонки редакція комунікувала з багатьма учасниками зїзду, який не відбувся, членами його оргкомітету, претендентами на високу посаду члена Вищої ради правосуддя, секретаріатом ВРП та Етичної Ради з тим, щоб з’ясувати,  як таке могло трапитися?

А історія цього така: вранці 10 грудня 85 делегатів, які прибули до Харкова з усієї України, раптом почули про відсутність необхідних даних щодо претендентів на посади членів ВРП та необхідність перенесення з’їзду на новий невизначений термін. Звісно, всім їм нічого не лишалося, як проголосувати за його перенесення та відбути додому. Тож де й коли відбудеться цей з’їзд — невідомо.

Схожість ситуації нагадує революційні часи, коли все робилося в турборежимі і ніхто ні за що не відповідав. Ми не називаємо імен тих, до кого зверталися, їх, повторимо, багато, скажемо лише те, що нас детально поінформував про всі деталі цієї події, зокрема, секретар оркомітету Дмитро Лученко, адже саме він модерував цей з’їзд і закривав його «харківську частину».

Вкажемо одразу, що ми не шукаємо винних у тому, як таке могло статися, чи визначити шкоду, завдану і так низькому авторитету судової влади. Відповідно до законодавчих вимог саме секратаріат ВРП та Етична рада безпосередньо причетні до виникнення цього скандалу. Згідно з наявними документами й повідомленнями усе сходиться на тому, що Етична рада не забезпечила своєчасного ознайомлення учасників з’їзду з матеріалами щодо претендентів на обрання членами Вищої ради правосуддя. Проте, як нам стало відомо, остання лише 9 грудня, тобто за день до з’їзду, прийняла необхідний документ, згідно з яким вона могла провести необхідну роботу. Наголошу — усього за день. Тож хто прийняв рішення таки провести цей зїзд, незважаючи на його неготовність, лишається загадкою.

Закон, а саме ч. 7 ст.  9 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» вимагає від секретаріату ВРП забезпечити проведення спеціальної перевірки стосовно кандидатів на посади членів ВРП та передати органу, який скликає відповідний з’їзд або конференцію, а також Етичній раді, висновок про результати спеціальної перевірки кандидата і висновок про відповідність їхніх пакетів документів необхідним вимогам. А Етична рада, як відомо, має робити свої висновки. Проте, за нашими даними, лише 13 грудня, тобто через три дні після дати з’їзду, секретаріат ВРП надіслав Раді суддів України, а також Етичній раді, копії висновків про результати спеціальної перевірки претендентів на посади членів Вищої ради правосуддя, а також копії висновків про відповідність кандидатів та їхніх документів усім необхідним вимогам. Отак-то…

Відбір кандидатів на посади членів Вищої ради правосуддя — справа дуже відповідальна. Він проводиться за критеріями професійної компетентності, етики та доброчесності. На сьогодні відомі висновки про результати спеціальної перевірки, а також висновки про відповідність кандидата на посаду члена ВРП стосовно Орел Л. В., Грабовської О. О., Москвич Л. М., Хавронюка М. І., Яроцького В. Л., Юлдашева С. О., Лук’янова Д. В., Гороха О. П., Меленка С. Г. Секретаріат ВРП повідомляє і про інформацію щодо інших осіб.  На день проведення з’їзду Етична рада, повторюся, свої висновки щодо вказаних осіб не надала. А чи могла вона це зробити? Навряд чи! Із цим треба ще розбиратися.

«Відповідно до вимог закону Етична рада надає органу, який скликає відповідний з’їзд або конференцію, висновок щодо відповідності кожного кандидата критеріям професійної етики та доброчесності, а також список кандидатів, рекомендованих для обрання на посаду члена ВРП. Такий список має містити кількість кандидатур, яка щонайменше вдвічі перевищує кількість вакантних посад». Нагадаємо, з’їзд був запланований на 10 ранку 10 грудня. До його порядку денного було включено питання — обрання членів Вищої ради правосуддя. 30 листопада, як відомо, секретаріат ВРП направив на адресу Етичної ради (Далі — ЕР) необхідні документи. Далі — 6 грудня ВРП звернулася до ЕР з проханням надати список кандидатів, рекомендованих для обрання на посаду члена ради для обрання з’їздом, юристів-викладачів. 9 грудня Етична рада відповіла, що надішле такий список Оргкомітету з’їзду. Однак станом на восьму ранку 10 грудня Етична рада вказані документи Вищій раді правосуддя не надала. То що ж сталося? Почекаємо роз’яснення від самої Етичної ради. А поки що факт залишається фактом: людей з усієї України зірвали з місць, вони приїхали до Харкова, побули там та й поїхали назад ні з чим. Така вона, українська судова реформа.

Віктор КОВАЛЬСЬКИЙ